архів

Ефір, 11 грудня 2003 р.

 

Звуки музыки

 

На сцене облмуздрамтеатра — рояль, на заднике нарисованы ноты. Понятно, что действо связано с музыкой. Вечером в субботу гостями в театре стали несколько муз, поскольку праздновал свой день рождения человек разносторонних способностей. А представители искусства юбилеи отмечают концертами.
Альтист, заслуженный артист Украины Александр Гоноболин поступил

именно так.
В зале театра собрал друзей — музыкантов, певцов, танцоров. Их поздравления к 50-летию маэстро — это исполнение его произведений. Юбиляр ведь — известный исполнитель, композитор, написавший немало произведений, в числе которых — песни для детей, музыка к спектаклям театра кукол, драмтеатра. Самое непосредственное участие принимал музыкант и в организации, проведении в Херсоне конкурса "Дебют". Юные вокалисты - участники конкурса — представили в праздничном мероприятии песни композитора.
С неменьшим энтузиазмом участвовали в концерте танцоры из народного ансамбля танца "Червона калина": исполняли подтанцовки к песням. С этим коллективом у юбиляра давнее содружество. Музыкант не отказывает в высокопрофессиональной качественной записи музыки к танцам, а ребята с удовольствием танцуют под его песню про Гарри Поттера или про Херсон. Последнюю Александр Гоноболин написал к 225-летию нашего города.
Конечно же, в концерте выступили профессионалы: камерный оркестр "Крус-виртуоз" из Николаева; солисты областной филармонии: флейтистка Л.Кононова, вокалист Х.Ширинский, заслуженная работница культуры скрипачка Н. Левченко, виолончелистка Т. Вазина, пианистка Е. Полюх; драматические актеры — заслуженные артисты Украины Е. Галл-Савальская и А. Панасюк. Рядом с ними достойно выглядели студенты музыкального училища, ученики детской музыкальной школы №1. Сюрпризом для зрителей стало выступление дуэта Л. и В. Анисимовых, заслуженных артистов Украины, которые приехали поздравить юбиляра; в их репертуаре тоже есть песни А. Гоноболина. Приятно было слушать исполнение О. Захоженко, О. Голдаковского, М. Кондратьева, Б. Барышникова, юной скрипачки Т. Голдаковской, которой помогли студенты училища культуры из танцевального ансамбля Тронка". Всех их — музыкантов, певцов, танцоров - собрал маэстро Александр Гоноболин, умеющий делать маленькие чудеса при помощи семи нот.
Диапазон композиторского дарования этого человека очень широк; детские и лирические взрослые песни, джаз, классика... Его музыку слушают в Германии и Франции.
Хочется, чтобы побольше людей и в нашем городе познакомились с творчеством талантливого человека.

Фаина Малинская

0 коментарів

Наддніпрянська правда, 17 листопада 1985

В гостях у муз

Початок

 

Сьогодні в Будинку пропаганди обласної організації Українського товариства охорони пам'ятників історії і культури по вулиці Перекопській, 13, відбудеться відкриття залу камерної музики. З концертом у ньому виступить ансамбль «Річеркар», створений недавно на громадських засадах при обласному відділенні Музичного товариства УРСР.
Запрошуємо до знайомства з новим творчим колективом.

Коли народилася ідея — створити в Херсоні новий концертний ансамбль виконавців камерної музики, водночас, звичайно, виникло

й питання — а чи потрібен він? Адже в місті вже є й камерний оркестр, і квартет обласної філармонії, і камерний ансамбль педагогів музичного училища. Але напевно в кожному справжньому художникові постійно живе прагнення до нового, ще незвіданого, бажання якнайповніше виразити себе в мистецтві, висловити в ньому ще несказане. Це й об'єднало лауреата республіканського конкурсу скрипалів соліста філармонії О.Гоноболіна, артистів камерного оркестру «Гілея» Л.Займак, струнного квартету філармонії Н. Швець і А. Коротецького, педагогів музичного училища М. Замкову, Т. і Ю. Євнопулос у новий творчий колектив на громадських засадах — концертний ансамбль «Річеркар». Слово це походить від латинського, що означає «шукати», «розшукувати». І саме це значення, а не назва старовинного музичного жанру визначило вибір імені — шукати власну тему в мистецтві, своє прочитання музичних шедеврів минулого і сучасного. Та, врешті-решт, справа не в назві, а в художньому результаті пошуків щойно створеного ансамблю. І відрадно, що вже першою роботою колектив добре заявив про себе.
Отож, у першій програмі — музика австрійського композитора першої половини нашого століття, видатного скрипаля світу Фріца Крейслера, повз вплив якого, без перебільшення, не пройшов жоден визначний музикант сучасності. Композиторська творчість Ф.Крейслера — своєрідне відбиття його виконавського обличчя. Це інтерес до старовинної класики XVI—XVIII століть, прекрасне, натхненне дихання музики Відня і Парижа — двох музичних столиць, які зростили Крейслера, прагнення до ретельної обробки деталей, завершеності і досконалості навіть крихітної мініатюри, впливу джазу і деяких інших течій музики XX століття. І над усім цим — чарівність особистості композитора, в якій органічно поєдналися доброта й непохитна воля, відкритий ліризм і м'який, іноді іронічний гумор. Все це вдалося відбити у своєму виконанні молодим музикантам «Річеркара» і, насамперед, організатору, художньому керівникові й солістові ансамблю О. Гоноболіну. Легкість, технічна досконалість і артистична вишуканість відзначають цей концерт. Серйозність першої частини програми, де прозвучали фрагменти «Класичних манускриптів», створених Крейслером під враженням музики цікавих, але майже забутих старих майстрів, змінилася ліризмом безпосередності знаменитих «віденських» вальсів скрипаля — «Радість кохання», «Муки любові», «Прекрасний розмарин», які у свою чергу поступилися місцем тонкому гумору й артистизму мініатюрних маршів, рондіно і дотепних дзажових «Сінкоп». Під стать О. Гоноболіну виявилися й партнери — обдаровані, чуйні музиканти, прекрасні ансамблісти, які добре відчувають і виконувану музику, і партію провідного соліста.
Отже, своїм першим концертом, який відбувся у залі художнього музею, новий колектив довів своє право на існування, самостійну творчу діяльність. І що ще слід відзначити — підготовлена програма прекрасно слухається, однаково цікава і для музикантів-професіоналів, і для любителів музики практично будь-якого рівня підготовки і віку. А значить, вона може стати хорошим внеском у музично-просвітительську діяльність, пропаганду музики в нашому місті.

Е.Добрикін, музикознавець.

Наддніпрянська правда, 17 листопада 1985

В гостях у муз

Початок

 

Сьогодні в Будинку пропаганди обласної організації Українського товариства охорони пам'ятників історії і культури по вулиці Перекопській, 13, відбудеться відкриття залу камерної музики. З концертом у ньому виступить ансамбль «Річеркар», створений недавно на громадських засадах при обласному відділенні Музичного товариства УРСР.
Запрошуємо до знайомства з новим творчим колективом.

Коли народилася ідея — створити в Херсоні новий концертний ансамбль виконавців камерної музики, водночас, звичайно, виникло

й питання — а чи потрібен він? Адже в місті вже є й камерний оркестр, і квартет обласної філармонії, і камерний ансамбль педагогів музичного училища. Але напевно в кожному справжньому художникові постійно живе прагнення до нового, ще незвіданого, бажання якнайповніше виразити себе в мистецтві, висловити в ньому ще несказане. Це й об'єднало лауреата республіканського конкурсу скрипалів соліста філармонії О.Гоноболіна, артистів камерного оркестру «Гілея» Л.Займак, струнного квартету філармонії Н. Швець і А. Коротецького, педагогів музичного училища М. Замкову, Т. і Ю. Євнопулос у новий творчий колектив на громадських засадах — концертний ансамбль «Річеркар». Слово це походить від латинського, що означає «шукати», «розшукувати». І саме це значення, а не назва старовинного музичного жанру визначило вибір імені — шукати власну тему в мистецтві, своє прочитання музичних шедеврів минулого і сучасного. Та, врешті-решт, справа не в назві, а в художньому результаті пошуків щойно створеного ансамблю. І відрадно, що вже першою роботою колектив добре заявив про себе.
Отож, у першій програмі — музика австрійського композитора першої половини нашого століття, видатного скрипаля світу Фріца Крейслера, повз вплив якого, без перебільшення, не пройшов жоден визначний музикант сучасності. Композиторська творчість Ф.Крейслера — своєрідне відбиття його виконавського обличчя. Це інтерес до старовинної класики XVI—XVIII століть, прекрасне, натхненне дихання музики Відня і Парижа — двох музичних столиць, які зростили Крейслера, прагнення до ретельної обробки деталей, завершеності і досконалості навіть крихітної мініатюри, впливу джазу і деяких інших течій музики XX століття. І над усім цим — чарівність особистості композитора, в якій органічно поєдналися доброта й непохитна воля, відкритий ліризм і м'який, іноді іронічний гумор. Все це вдалося відбити у своєму виконанні молодим музикантам «Річеркара» і, насамперед, організатору, художньому керівникові й солістові ансамблю О. Гоноболіну. Легкість, технічна досконалість і артистична вишуканість відзначають цей концерт. Серйозність першої частини програми, де прозвучали фрагменти «Класичних манускриптів», створених Крейслером під враженням музики цікавих, але майже забутих старих майстрів, змінилася ліризмом безпосередності знаменитих «віденських» вальсів скрипаля — «Радість кохання», «Муки любові», «Прекрасний розмарин», які у свою чергу поступилися місцем тонкому гумору й артистизму мініатюрних маршів, рондіно і дотепних дзажових «Сінкоп». Під стать О. Гоноболіну виявилися й партнери — обдаровані, чуйні музиканти, прекрасні ансамблісти, які добре відчувають і виконувану музику, і партію провідного соліста.
Отже, своїм першим концертом, який відбувся у залі художнього музею, новий колектив довів своє право на існування, самостійну творчу діяльність. І що ще слід відзначити — підготовлена програма прекрасно слухається, однаково цікава і для музикантів-професіоналів, і для любителів музики практично будь-якого рівня підготовки і віку. А значить, вона може стати хорошим внеском у музично-просвітительську діяльність, пропаганду музики в нашому місті.

Е.Добрикін, музикознавець.

0 коментарів

Наддніпрянська правда. 8 лютого 1994 року

В гостях у муз

Творчість, і тільки творчість

Мета творчості - самовіддача, а не галас, не успіх.
Б. Пастернак.

В історії музичної культури інструментальній сонаті для двох рівноцінних інструментів - скрипки та фортепіано - належить особливе місце. Основоположниками цього жанру камерної музики були Бах, Гендель, Гайдн, Моцарт, Бетховен, їх послідовниками - Шуберт, Брамс, Франк, Дебюссі, Барток, Шостакович, Мясковський, Кабалевський... Жанр цей і сьогодні надзвичайно популярний - до нього звертаються визначні сучасні композитори і

виконавці високого класу. "Камерну музику, - зазначав Д. Ойстрах, - ні в якому разі не можна розуміти "камерно", тобто як мистецтво, нібито обмежене у своїх масштабах. Вона повинна посісти гідне місце в концертному житті, вийти за межі "малих залів", завоювати широку масову аудиторію".

Олександр Гоноболін
Саме за таким принципом створювали 1991 року свій ансамбль заслужений артист України Олександр Гоноболін та артист Олександр Дрель. В календарному розумінні термін невеликий, але за цей час їх репертуар став досить широким, бо вони працюють серйозно, грунтовно, повністю піддаючись творчому процесові. Два музиканти ведуть музичний діалог у розмаїтій звуковій градації, в розвитку думки композитора, розкритті характеру творів, різних за тематикою, сюжетною наповненістю, особливостями композиції, стилю, і завжди їхнє виконання - одухотворене, проходить буквально на одному диханні.
Олександр Гоноболін закінчив Київську консерваторію по класу скрипки (професор О. Пархоменко) 1978 року. Протягом п'яти років був солістом Херсонської філармонії та солістом камерного оркестру "Гілея". Затим у Миколаївській концертній організації впевнено став за пульт камерного оркестру. Творчість його була настільки насиченою, об'ємною і цікавою в розумінні та втіленні музичних творів, що його хист не міг залишитись непоміченим: музикантові було присвоєно звання заслуженого артиста України. Нині він соліст Херсонської філармонії, активно займається ансамблевим мистецтвом і композиторською діяльністю. Пише талановиту музику до вистав обласного театру ляльок.
Олександр Дрель поки що не удостоєний почесного звання. Проте ця обставина аж ніяк не притлумлює високого ступеня його обдарованості й виконавської майстерності. Закінчив два факультети Харківської консерваторії, отримавши три спеціальності: соліста-піаніста, педагога по класу фортепіано, диригента хору. Відтоді - ось уже понад 25 років - нелегкий шлях педагога в Херсонському музичному училищі, з них 20 очолює фортепіанний відділ. І весь цей час органічно поєднує педагогічну роботу з концертною діяльністю. Він прекрасно володіє також старовинним інструментом - клавесином, виступає як артист філармонії, а при необхідності професійно диригує симфонічним оркестром музичного училища.
Можна тільки уявити, скільки зусиль, скільки копіткої праці покладено нашими героями на опанування трьома різними спеціальностями, кожна з яких потребує постійної напруги душевних сил і повної творчої самовіддачі.
Артистична зрілість дозволяє їм виконувати як твори старовинної музики, так і світову музичну класику: Баха, Моцарта, Бетховена, Шоссона, Віталі, Венявського. Де Фалья, Крейслера, Сібеліуса, Шостаковича. В їх спільному репертуарі понад 50 творів. Найулюбленіший з композиторів - Моцарт, бо ж, як вони відзначають, сонати його пройняті світлом, особливою любов'ю до життя, чистотою, трепетністю прекрасних людських почуттів.
А найтруднішими для виконання вважають взірці сонат для скрипки та фортепіано - твори Бетховена, Брамса, Франка. І дійсно, виконання їх неможливе без високої технічної майстерності, інтелектуального та емоційного багатства натур. На щастя, обидва митці усе це мають.
Їм хочеться грати всю видатну ансамблеву музику, продовжуючи кращі традиції, і в тому числі "найпрекраснішого тріо в світі" за участіо Оборіна, Ойстраха та Кнушевицького. Бажання цілком закономірне - це та мистецька висота, той ступінь професійної досконалості, до якого необхідно йти все життя.
Олександр Гоноболін та Олександр Дрель мріють, щоб кожний їх виступ був святом музики, святом і для слухачів, і для них. Це не означає, що вони завжди задоволені собою, своїм мистецьким надбанням. Відчуття, що можна було б зіграти краще, - завжди з ними, і воно слугує фундаментом творчих пошуків. Про цю особливість творчих індивідуальностей вичерпно сказав Євген Світланов: "Тільки у невтомному пошуку й приходить істинно художнє осягнення музичних стилей всіх часів і епох, народжується почуття сучасності, а разом з тим і образ кожного твору як явища творчо переконливого, вражаючого своєю правдивістю".
Любителі музики - учні загальноосвітніх і спеціальних навчальних закладів, трудівники промисловості і сільського господарства області знають і люблять ансамбль, бо ж артисти дуже часто самі організовують виступи як в аудиторіях міста, так і в районах Херсонщини. На всіх сценах грають з однаковим задоволенням, майстерністю, артистизмом, адже мета їх творчості - самовіддача. Вони відповідально виконують свою просвітительську місію, пропагуючи зразки високого мистецтва.
На жаль, керівництво філармонії не цінує достатньою мірою ансамбль, цей самоцвіт нашого краю, не дбає про його популяризацію, в тому числі й про рекламу, гідну високого рівня їх мистецтва. Недостатньо, на мою думку, цікавляться творчістю ансамблю і такі впливові засоби масової інформації, як радіо і телебачення. А скільки художніх передач, цікавих і хвилюючих, можна було б створити в безмежному ефірі для багатотисячної аудиторії, аби бажання фахівців...
Тим часом виступи ансамблю не обмежуються географією області. В 1993 році музиканти побували з концертами в Одесі, Чернівцях, Івано-Франківську. На початку торішнього листопада успішно пройшли їх гастролі в столиці України.
У позаминулому році ансамбль вперше виїхав за кордон по лінії культурних зв'язків міст-побратимів Нової Каховки і Сент-Етьєн (Франція). Ця гастрольна подорож була зігріта особливим теплом спілкування з жителями Нормандії. Вони з насолодою, творчою наснагою грали для дуже чутливих, емоційних слухачів і знавців музичного мистецтва. Оплески звучали, як музика, - динамічно, бурхливо, не стихаючи впродовж 10-15 хвилин.
Визнання і успіх херсонців не забулися, тому зовсім недавно їх знову запросили до Франції. Запросили на більш солідний термін концертної діяльності - місячний. З захопленням зустрічали їх слухачі в Руанській консерваторії, концертних залах Сент-Етьєна, Сент-Ніколая, Меніл-Енара, Гавра, Парижа. Високо була оцінена і змістовність репертуару, і глибина, динамічність ансамблевого звучання, і художня якість виконання концертної програми. У пам'яті артистів залишились переповнені зали, осяяні радістю обличчя, зливи оплесків, море квітів, захоплені відгуки преси... Їх переповнювало почуття щастя, справжнього свята.
Можливості музичної палітри не мають меж, тому не має меж і творчий пошук ансамблю - свого репертуару, зіграності, тембральної краси звучання, краси, яка зможе підкорити нових і нових слухачів.
Побажаймо ж музикантам, аби дух пошуку не залишав їх.
...Галасу не треба, а ось успіх - хай буде завжди.

Л. Чепеленко.

0 коментарів

Ленінський прапор 22 березня 1986 р.

Після виступу ЛП

Вальс про любов до слухача

 

У "Ленінському прапорі" (№8 за 18 січня 1986 р.) у публікації "Вальс про любов до слухача" йшлося про труднощі становлення концертного ансамблю "Річеркар", проблеми пропаганди "серйозної" музики серед молоді. З проханням прокоментувати матеріал ми звернулися до начальника управління культури облвиконкому В.Г.Чуприни.
- Ансамбль "Річеркар" припинив

своє існування, - повідомив Володимир Григорович. - У цьому жанрі потрібен передусім соліст, хороший скрипаль, яким був Олександр Гоноболін, котрий змінив місце роботи і виїхав з Херсона. Сьогодні обласна філармонія поки що не має можливості знайти відповідну заміну.
Ансамбль "Річеркар" або колектив такого типу дійсно потрібен. У статті правильно окреслені недоліки існуючих форм пропаганди класичної музики, вказано на відсутність задовільного концетного залу в обласній філармонії.
Разом з тим, немає підстав говорити про суперництво, яке начебто могло виникнути між камерним оркестром "Гілея" і концертним ансамблем "Річеркар". Хоча ми не против творчого змагання колективів і виконавців, якщо воно сприяє підвищенню культурного рівня трудящих, зростанню майстерності артистів, урізноманітненню форм концертної діяльності.

0 коментарів

Наддніпрянська правда 3 червня 1982 р.

Мистецтво

І ожили віки минули...

Концерт старовинної музики, що недавно відбувся в обласній філармонії, — безсумнівно визначна подія в культурному житті Херсона. І не тільки тому, що великий інтерес до цієї музики, яка її дослідникам одно знай дарує нові імена. І навіть не тому, що в наше бурхливо-шумливе, сповнене

стресів століття старовинна музика заспокоює своєю просвітленістю, благородною витонченістю, елегантністю. А передусім тому, що в концерті виступили солісти — лауреат республіканського конкурсу Олександр Гоноболін та Олександр Дрель (перший — артист філармонії, другий — викладач музучилища), чиї імена добре відомі херсонцям. Обидва — учасники березневого звітного концерту митців Херсонщини в Києві, де як виконавці здобули високу оцінку.
Дует їх незвичайний — скрипка і клавесин, — який у такому поєднанні ніколи не звучав на херсонській естраді. Того вечора все настроювало на заглиблене сприйняття старовинної музики — і оригінально підібрана завіса над сценою, і м'яке мерехтіння свічок з обох її боків, і напоєна чеканням тиша в людному залі, який уважно дослухався до кожного слова музикознавця Е. І. Добрикіна. котрий з глибоким знанням предмета, емоційно і ненав'язливо вводив присутніх в атмосферу музичної епохи XVII- XVIII століть Таким був вступ. А потім полилася рідкісна музика...
В концерті були виконані твори композиторів італійської, французької і німецької шкіл, представлених іменами М. Березовського, Ф. Верачіні, Д. Тартіні, Ж. Леклера, Й.-С. Баха. Твори, які не часто почуєш з естради.
Вперше познайомилися херсонці з унікальною пам'яткою вітчизняної музичної культури — Сонатою для скрипки і чембало (клавесин) композитора Максима Березовського, шо є найдавнішим з нині відомих творів цього жанру.
Істинно натхненним був Олександр Гоноболін. Вільне, прямо таки віртуозне володіння технікою гри на скрипці, красивий і рівний в усіх регістрах звук, чудове чуття стилю, бездоганний музичний смак у поєднанні зі сценічною розкутістю артиста — все це забезпечило великий успіх молодому виконавцеві.
Клавесин — інструмент складний, що вимагає особливих прийомів звуковидобування. Олександр Дрель повністю справився з освоєнням цього інструменту та виконанням текстових і технічних завдань. Як кульмінація концерту прозвучала Соната Ж. Леклера. Виконавцям вдалося передати її зміст, настрій, характерні особливості, зокрема, витончений французький гумор.
Концерт цінний не однією своєю пізнавальною стороною і майстерним виконанням музичних творів, дуже віддалених від нас у часі. Він — ще й вагомий вклад в естетичне виховання трудящих, насамперед молоді.

О. Череватенко.

0 коментарів

Новый путь (г. Лисичанск). 17 ноября 1984 г.

Субботние встречи

Поёт скрипка

 

Интересная встреча состоялась в музыкальной школе № 2. Гостем учащихся и преподавателей был лауреат республиканского конкурса, солист Херсонской филармонии скрипач Александр Гоноболин. Мастер покорил слушателей не только доведенной до блеска техникой игры. Большая выразительность исполнения, глубокое чувство нюансировки, эмоциональность и искренность, умение раскрыть и донести до каждого характер исполняемого произведения — вот те основные черты, которые обеспечили

артисту контакт не только с музыкантами, но и со всеми присутствующими в зале. В программу концерта были включены и произведения из репертуара учащихся, что особенно понравилось детям.
Концерты Ридинга и Баха, классические пьесы венских, румынских, испанских и итальянских композиторов в исполнении артиста были тепло приняты слушателями.
Увлек скрипач и исполнением собственных произведений, отличающихся красочностью, гармонией, ритмическим своеобразием.
Александр Гоноболин, выпускник Киевской консерватории, был направлен концертмейстером абхазского симфонического оркестра. Много выступал с сольными концертами.
Харьков и Донецк, Ужгород и Одесса, Ворошиловград и Херсон — вот далеко не полный перечень городов, где звучала его скрипка.
В Херсоне он был приглашен в областную филармонию. Ее солистом он является уже более пяти лет.
Республиканский конкурс скрипачей собрал тринадцать победителей предварительных конкурсов. Первая премия, которую завоевал артист в Киеве, была высшей наградой за мастерство.
В нашем городе артист гастролирует второй раз.
— Хочу отметить душевный прием, который я встретил в Лисичанске, — говорит А. Гоноболин, — любовь к скрипке. Большую помощь мне оказывает мой концертмейстер Элла Пасик. Творческое сотрудничество в течение пяти лет помогло нам выработать синхронность исполнения, глубокое чувство взаимопонимания в раскрытии характера исполняемых произведений.
— Что помогает Вам в работе? — спросил я на прощанье.
— Концертная деятельность для меня давно стала необходимостью. Выступая, стараюсь с полной отдачей исполнить всю программу. Чувствую приподнятость вместе со слушателями, если мое исполнение приносит им радость. Занят я не только концертной деятельностью. В Херсоне, в музыкальной школе, веду класс скрипки, установил творческие связи с рижским театром «Теремок», пишу музыку для московского оркестра «Виртуозы Москвы». Такая дружба обогащает духовно, развивает новаторство, стимулирует творчество.

И. КОВУРА,
преподаватель музшколы № 2.

0 коментарів

Сторінки

Увага!

З питань придбання нот, збірок, замовлення аранжувань і таке інше пишіть Олександру Чарльзовичу Гоноболіну на пошту: gonobolin@meta.ua

Придбати ноти можна на сайті MusicaNeo

  • Українська
  • English