1980-і

"Молодой журналист", январь 1978 г.

Етюд

Буде музика...

У минулому році студент п'ятого курсу оркестрово-струнного факультету Олександр Гоноболін став лауреатом конкурсу скрипалів III фестивалю молоді України.

Він бере скрипку, притискує підборіддям це неспокійне живе створіння і змахує смичком.
Буде музика.
І буде робота.
Працювати над кожною музичною фразою, полишати і зачинати знову, створюючи

десяток чорнових варіантів.
Він бере скрипку, змахує смичком...
Скільки годин на добу займається?
Багато.
Кожен день по-різному, але завжди багато. Фізично? Скрипаля нерідко порівнюють з каменотесом. Розумово. Тому що звук — це всього лише шкаралупа горіха, ядро якого — думка. І емоційно багато.
Що таке музика у тобі, частинка тебе самого?.. Стан звичний. І непоясненний. Не почути голосного рипу дверей, гучних кроків і здригнутися від оклику. Так стрепенувся б, мабуть, Маленький Принц, побачивши на своїй планеті-самотині несподіваного гостя.
Музика у тобі... Мабуть, влітку цей непоясненний стан він відчув як ніколи. У Магдебурзі, на гастрольних виступах студентів він грав "Поему" Шоссона. Спитай його тоді, який, чий твір виконував, не відповів би. Йому раптом захотілося бути відвертим. І він просто почав розповідати усім, хто був у залі, про себе, свої мрії і сподівання.
Він згадує: після концерту відомого скрипаля Джордже Енеску запитали:
— Коли ви граєте Брамса, ким ви собі ввижаєтесь: Джордже Енеску чи Йоганнесом Брамсом?
А музикант відчуває себе і тим, і другим одночасно. Виконавець перевтілюється у творця, щоб відтворити народжені ним образи. І тоді чиясь музика стає твоєю. І образи, що жили століттями, стають раптом такими особистими. І народжуються потоки думок-асоціацій.
Шоссон, його дивовижна "Поема". Музика витончена і кольориста. Вишуканість її гармонії нагадує полотна улюблених художників-імпресіоністів. Йому, напевне, і зараз важко відповіти, які образи красномовніші, повніші, — музичні чи живописні. Він часто жадібно береться за пензлик. Що ж, це також спосіб самовираження. І також улюблений, звичний...
Хлопчик радував батьків надзвичайно веселою спостережливістю. А вони, художники, бачили в малюнках сина талант більший, ніж просто дитяче бачення світу. І пішов би хлопець стежками батьків... Та випадок розпорядився інакше.
Малюк будував звичайні піщані замки. Тихенько щось наспівував. Батько прислухався: як чисто шестилітній син виводить мелодію одного гімну, потім другого... Їх він почув учора, коли дивився по телевізору хокей... Незабаром хлопчик опинився в одній із сухумських шкіл.
Улюблений Брамс, його натхненна Третя соната... Бентежну, трепетно-ліричну музику улюблених композиторів-романтиків слухати, грати можна нескінченно. Щоб мріяти, думати. Іноді, щоб забуватись. Тоді невтолима жага звуків може заглушити будь-який біль. Той теж стає музикою...
Він бере в руки неспокійне живе створіння — скрипку. Зникають глядачі, забуваються технічні труднощі. Тому що перед цим була робота. Вісімнадцять років копіткої, лабораторної роботи...
Щоб бути на сцені невимушеним. Цього його почала навчати ще перша вчителька Ганна Дмитрівна Бубнова-Оно. Часті, зовсім "дорослі" концерти. Перед товаришами у шкільному залі. І перед батьками у просторому, лункому гаражі.
Щоб бути у виконання переконливим. А це залежить і від твоїх чисто людських якостей. "Геній і злодійство — дві речі несумісні" — пушкінські рядки прекрасні і правдиві. "Бути чесним і добрим. У житті і в музиці" — перша заповідь його нинішньої викладачки Людмили Євгенівни Цвірко.
Щоб руки були вілними. Так кажуть музиканти. А для слухачів це значить високий злет людських почуттів, думок, фантазії. — Це музика.
Щоб ніколи не знати міщанського почуття самозаспокоєння. Постійний, щоденний пошук. І надихаючий приклад поруч: його педагог, талановита скрипачка Ольга Михайлівна Пархоменко.
І щоб тільки вже як підсумок — визнання.
Він бере скрипку. І все починається спочатку.
Будуть роздуми. Буде робота. Буде музика...

Т.Долга.

0 коментарів

"Наддніпрянська правда", 6 липня 1983 р.

Успіх херсонського скрипаля

 

Киевская филармония. Анонс
Київська державна філармонія започаткувала цікаві музичні вечори, які проходять у музеї "Андріївська церква", що є пам'ятником архітектури XVIII століття.

На нинішнє літо заплановані виступи кращих виконавців України. Зокрема, 16 і 26 червня в приміщенні музею проходили концерти соліста Херсонської філармонії, лауреата республіканського конкурсу музикантів-виконавців Олександра Гоноболіна. 16 червня молодий скрипаль виступив з сольним концертом, в якому звучала

музика Моцарта, Сарасате, Сен-Санса, Венявського та інших видатних композиторів, а також "Маленька партита" українського радянського композитора Ю.Іщенка. Партію фортепіано виконала Е.Пасик. 26 червня Олександр Гоноболін виступив як соліст у концерті Київського камерного оркестру. На одностайну думку слухачів, скрипаль, чиї виступи мали великий успіх, продемонстрував блискучу техніку, приємний, "об'ємний" звук.

Ю.Довгаленко

 

Афіша концертів в Андріївській церкві. 1983 р.

"Наддніпрянська правда", 6 липня 1983 р.

Успіх херсонського скрипаля

 

Киевская филармония. Анонс
Київська державна філармонія започаткувала цікаві музичні вечори, які проходять у музеї "Андріївська церква", що є пам'ятником архітектури XVIII століття.

На нинішнє літо заплановані виступи кращих виконавців України. Зокрема, 16 і 26 червня в приміщенні музею проходили концерти соліста Херсонської філармонії, лауреата республіканського конкурсу музикантів-виконавців Олександра Гоноболіна. 16 червня молодий скрипаль виступив з сольним концертом, в якому звучала

музика Моцарта, Сарасате, Сен-Санса, Венявського та інших видатних композиторів, а також "Маленька партита" українського радянського композитора Ю.Іщенка. Партію фортепіано виконала Е.Пасик. 26 червня Олександр Гоноболін виступив як соліст у концерті Київського камерного оркестру. На одностайну думку слухачів, скрипаль, чиї виступи мали великий успіх, продемонстрував блискучу техніку, приємний, "об'ємний" звук.

Ю.Довгаленко

 

Афіша концертів в Андріївській церкві. 1983 р.

0 коментарів

В мире искусства

...И память сердца храня

 

Свои незаурядные способности в музыкальном мире Саша Гоноболин стал проявлять уже во время учебы в сухумской 1-й музыкальной школе. Его педагог Анна Дмитриевна Бубнова-Оно, сестра известной художницы В.Д.Бубновой, продолжительное время жившей и работавшей в Сухуми, просто души не чаяла в своем ученике. Это то самое духовное слияние, которое вскоре принесло ощутимые творческие плоды: Саша Гоноболин совершенствовался сначала в

средней специальной музыкальной школе, а затем закончил консерваторию в Киеве. А то, что молодой скрипач учился у профессора О.Пархоменко, говорит само за себя.
Сегодня в Сухуми вспоминают о том, что нынешний художественный руководитель, дирижер и солист, лауреат республиканского конкурса, камерного оркестра "Каприччио" из города Николаева (спонсор — ПКК «Алые паруса»), заслуженный артист Украинской ССР А. Гоноболин, выступавший на днях с концертами в Абхазии, в течение двух лет в недалеком прошлом был солистом Государственного симфонического оркестра Абхазии.
В первом отделении концерта под управлением автора звучит симфония "Романтическая", которую он посвятил памяти А.Д.Бубновой-Оно. Ансамбль и его солист И.Снисаревский (флейта) покорили слушателей своим исполнением произведения, насыщенного искренностью и теплотой.
Второе отделение концерта вобрало в себя произведения малых форм. Прозвучала музыка Й.Ахрона, Э.Блоха, К Дебюсси, У.Кролла, Ф.Крейслера, Дж.Гершвина, В.Полторацкого, К.Виленского.
— С большим желанием и волнением выступал я в городе своего становления и музыкальной юности, — сказал нашему корреспонденту после концерта в театре Абхазской госфилармонии А.Гоноболин. — Это своеобразный музыкальный отчет перед моими воспитателями, коллегами и любителями музыки, дань уважения и признательности моей первой учительнице в мире музыки А.Д.Бубновой-Оно, в честь 100-летия со дня ее рождения.

А.Ваганов.

0 коментарів

О.Пархоменко акомпанує В.Бродському. Поруч — Й.Топорцер, Н.Минко, О.Гоноболін, Й.Йорданова

 

"Нам дуже пощастило"

П'ятьох молодих музикантів, які зібралися того вечора в затишній оселі на вулиці Мельникова, дуже здивувало б, якби щось було по-іншому; хтось із них, прийшовши першим, не господарював би на кухні, готуючи каву для всіх; на столі в Ольги Михайлівни не дзвонив би телефон і вона б не з'ясовувала в усіх подробицях справу, що змусила звернутися до неї за порадою ще

одного з учнів — нинішніх або вчорашніх; коли б, нарешті, хоч раз вона стурбовано глянула на годинник, — вже пізно, а на неї чекає ще власна скрипка і «Листи» Бетховена...
Переступивши цей поріг, всі почувають себе рівними: володар золотої медалі Міжнародного конкурсу імені Г.Венявського, аспірант Київської консерваторії Вадим Бродський, лауреат республіканського конкурсу імені М.Лисенка, педагог музичної школи Ніна Минко, лауреат III Фестивалю молоді України, п'ятикурсник Олександр Гоноболін, педагог з Болгарії Йовка Йорданова, стажер із Чехословацької Соціалістичної Республіки Йозеф Топорцер. Тут всі вони — студенти.
Просто і невимушено точиться розмова. Схвильовано, не соромлячись щирості почуттів, говорять про людину-музиканта, педагога, товариша, — чиє життя — найпереконливіша відповідь для кожного з них на питання: яким бути?

Вадим БРОДСЬКИЙ. Перемога на останньому конкурсі імені Г. Венявського — це передусім перемога Ольги Михайлівни Пархоменко, бо протягом тих років, які я навчався в консерваторії, вона не шкодувала сил і часу, щоб натхненно, з великою душевною щедрістю розкривати невичерпне благородство і красу мистецтва, виховувати вміння прислухатися до його найпотаємніших струн і передавати це звучання у своїй музиці. Всі ми, учні Ольги Михайлівни, завжди прагнемо бути в чомусь на неї схожими, звикли ділитися з нею і радощами, і сумнівами й обов'язково думати, вирішуючи яку-небудь важливу справу: а як вчинила б на моєму місці Ольги Михайлівна?
Чуйність. Скромність. Вимогливість. Ці риси називає кожен, говорячи про О.М.Пархоменко — професора Київської державної консерваторії, де вона працює майже два десятиріччя. Блискучому виконавцеві, їй першій випала честь репрезентувати українське скрипкове мистецтво на міжнародних конкурсах, успішно виступивши спочатку на тому ж таки конкурсі імені Г. Венавського в 1952 році, потім на конкурсі в Парижі, а в 1956 році ставши переможцем конкурсу імені В. Моцарта в Зальцбургу. Вона немовби підхопила естафету свого вчителя Д. Ф. Ойстраха, який відкрив рахунок перемогам радянських скрипалів на змаганні в Познані ще в 30-ті роки. І ось — новий тріумф: всі три перші місця присуджено представникам нашої країни, учням його учнів.

 

О.М.ПАРХОМЕНКО. Мене часом запитують: а що ви взяли в Ойстраха, що він дав вам? Щастя моє вже в тому, що я спілкувалася з ним. Те, що він робив і говорив, не лише на уроках, на концертах,— скрізь, де він виступав чи був присутній, — мало для мене виняткове значення. Фахівець і людина — нероздільні поняття. Я твердо усвідомила це сама і так виховую своїх учнів.
Пам'ятаю, коли я звернула увагу на Вадика Бродського,— було це на випускному екзамені в школі, — він приваблював технікою, віртуозністю, артистичністю. Вадик мав чудового педагога — Л.Л.Бендерського, в якого, до речі, навчалася й Ніна Минко. І все ж мені здалося, що музика ще не стала для нього змістом життя, лише якісь окремі сторони виконавства захоплювали хлопця. Дуже відрадно, що він повірив і довірився мені, підкорився певною мірою на якийсь момент. А найвища нагорода для вчителя — розуміти, що він не потрібен більше своєму учневі, що вони колеги, товариші по спільній справі.

 


О.Пархоменко акомпанує В.Бродському. Поруч — Й.Топорцер, Н.Минко, О.Гоноболін, Й.Йорданова

 

"Нам дуже пощастило"

П'ятьох молодих музикантів, які зібралися того вечора в затишній оселі на вулиці Мельникова, дуже здивувало б, якби щось було по-іншому; хтось із них, прийшовши першим, не господарював би на кухні, готуючи каву для всіх; на столі в Ольги Михайлівни не дзвонив би телефон і вона б не з'ясовувала в усіх подробицях справу, що змусила звернутися до неї за порадою ще

одного з учнів — нинішніх або вчорашніх; коли б, нарешті, хоч раз вона стурбовано глянула на годинник, — вже пізно, а на неї чекає ще власна скрипка і «Листи» Бетховена...
Переступивши цей поріг, всі почувають себе рівними: володар золотої медалі Міжнародного конкурсу імені Г.Венявського, аспірант Київської консерваторії Вадим Бродський, лауреат республіканського конкурсу імені М.Лисенка, педагог музичної школи Ніна Минко, лауреат III Фестивалю молоді України, п'ятикурсник Олександр Гоноболін, педагог з Болгарії Йовка Йорданова, стажер із Чехословацької Соціалістичної Республіки Йозеф Топорцер. Тут всі вони — студенти.
Просто і невимушено точиться розмова. Схвильовано, не соромлячись щирості почуттів, говорять про людину-музиканта, педагога, товариша, — чиє життя — найпереконливіша відповідь для кожного з них на питання: яким бути?

Вадим БРОДСЬКИЙ. Перемога на останньому конкурсі імені Г. Венявського — це передусім перемога Ольги Михайлівни Пархоменко, бо протягом тих років, які я навчався в консерваторії, вона не шкодувала сил і часу, щоб натхненно, з великою душевною щедрістю розкривати невичерпне благородство і красу мистецтва, виховувати вміння прислухатися до його найпотаємніших струн і передавати це звучання у своїй музиці. Всі ми, учні Ольги Михайлівни, завжди прагнемо бути в чомусь на неї схожими, звикли ділитися з нею і радощами, і сумнівами й обов'язково думати, вирішуючи яку-небудь важливу справу: а як вчинила б на моєму місці Ольги Михайлівна?
Чуйність. Скромність. Вимогливість. Ці риси називає кожен, говорячи про О.М.Пархоменко — професора Київської державної консерваторії, де вона працює майже два десятиріччя. Блискучому виконавцеві, їй першій випала честь репрезентувати українське скрипкове мистецтво на міжнародних конкурсах, успішно виступивши спочатку на тому ж таки конкурсі імені Г. Венавського в 1952 році, потім на конкурсі в Парижі, а в 1956 році ставши переможцем конкурсу імені В. Моцарта в Зальцбургу. Вона немовби підхопила естафету свого вчителя Д. Ф. Ойстраха, який відкрив рахунок перемогам радянських скрипалів на змаганні в Познані ще в 30-ті роки. І ось — новий тріумф: всі три перші місця присуджено представникам нашої країни, учням його учнів.

 

О.М.ПАРХОМЕНКО. Мене часом запитують: а що ви взяли в Ойстраха, що він дав вам? Щастя моє вже в тому, що я спілкувалася з ним. Те, що він робив і говорив, не лише на уроках, на концертах,— скрізь, де він виступав чи був присутній, — мало для мене виняткове значення. Фахівець і людина — нероздільні поняття. Я твердо усвідомила це сама і так виховую своїх учнів.
Пам'ятаю, коли я звернула увагу на Вадика Бродського,— було це на випускному екзамені в школі, — він приваблював технікою, віртуозністю, артистичністю. Вадик мав чудового педагога — Л.Л.Бендерського, в якого, до речі, навчалася й Ніна Минко. І все ж мені здалося, що музика ще не стала для нього змістом життя, лише якісь окремі сторони виконавства захоплювали хлопця. Дуже відрадно, що він повірив і довірився мені, підкорився певною мірою на якийсь момент. А найвища нагорода для вчителя — розуміти, що він не потрібен більше своєму учневі, що вони колеги, товариші по спільній справі.

 

0 коментарів

Вечер скрипичной музыки

 

В программу Государственного симфонического оркестра Абхазии включены старинные скрипичные произведения. Оркестр представил их слушателям на "Вечере скрипичной музыки", состоявшейся в театре Абхазской государственной филармонии.
Молодому солисту, лауреату республиканского конкурса Александру Гоноболину и заслуженному деятелю искусств Абхазской АССР, дирижеру Яшару Иманову удалось проникнуть в характер произведений, донести до слушателей их глубину.
Были исполнены концерты Баха, Тартини, Вивальди.

0 коментарів

Искусство

Концерт привлечет внимание

 

Государственный симфонический оркестр Абхазии 11 декабря выступит в театре Абгосфилармонии с одним из самых интересных за девятилетнюю историю существования этого коллектива концертом. Под управлением известного дирижера Льва Маталаева будет исполнена единственная симфония

известного французского композитора Эркеста Шоссона (1855 — 1899 гг.). Глубоко трагические звучания симфонии, насыщенные предельным драматизмом, чередуются с лирически просветленными местами.
Прозвучит также концертная "Поэма" Шоссона для скрипки с оркестром, которую исполнит лауреат Всесоюзного конкурса, молодой концертмейстер нашего оркестра Александр Гоноболин. В заключение концерта слушатели познакомятся с произведениями абхазских композиторов.
Инициатива исполнения симфонии Шоссона принадлежит Льву Маталаеву, достойному представителю ленинградской школы дирижирования, ныне работающему в Москве и хорошо знакомому сухумским слушателям по его прежним гастролям в нашем городе. По мнению нашего гостя, оркестр значительно вырос и вполне способен осилить сложную программу этого концерта.

Р.Гумба,
художественный руководитель Абгосфилармонии, композитор.

Искусство

Концерт привлечет внимание

 

Государственный симфонический оркестр Абхазии 11 декабря выступит в театре Абгосфилармонии с одним из самых интересных за девятилетнюю историю существования этого коллектива концертом. Под управлением известного дирижера Льва Маталаева будет исполнена единственная симфония

известного французского композитора Эркеста Шоссона (1855 — 1899 гг.). Глубоко трагические звучания симфонии, насыщенные предельным драматизмом, чередуются с лирически просветленными местами.
Прозвучит также концертная "Поэма" Шоссона для скрипки с оркестром, которую исполнит лауреат Всесоюзного конкурса, молодой концертмейстер нашего оркестра Александр Гоноболин. В заключение концерта слушатели познакомятся с произведениями абхазских композиторов.
Инициатива исполнения симфонии Шоссона принадлежит Льву Маталаеву, достойному представителю ленинградской школы дирижирования, ныне работающему в Москве и хорошо знакомому сухумским слушателям по его прежним гастролям в нашем городе. По мнению нашего гостя, оркестр значительно вырос и вполне способен осилить сложную программу этого концерта.

Р.Гумба,
художественный руководитель Абгосфилармонии, композитор.

0 коментарів

Pages

Увага!

З питань придбання нот, збірок, замовлення аранжувань і таке інше пишіть Олександру Чарльзовичу Гоноболіну на пошту: gonobolin@meta.ua

Придбати ноти можна на сайті MusicaNeo

  • Українська
  • English