Творчість, і тільки творчість

Наддніпрянська правда. 8 лютого 1994 року

В гостях у муз

Творчість, і тільки творчість

Мета творчості — самовіддача, а не галас, не успіх.
Б. Пастернак.

В історії музичної культури інструментальній сонаті для двох рівноцінних інструментів — скрипки та фортепіано — належить особливе місце. Основоположниками цього жанру камерної музики були Бах, Гендель, Гайдн, Моцарт, Бетховен, їх послідовниками — Шуберт, Брамс, Франк, Дебюссі, Барток, Шостакович, Мясковський, Кабалевський… Жанр цей і сьогодні надзвичайно популярний — до нього звертаються визначні сучасні композитори і виконавці високого класу. «Камерну музику, — зазначав Д. Ойстрах, — ні в якому разі не можна розуміти «камерно», тобто як мистецтво, нібито обмежене у своїх масштабах. Вона повинна посісти гідне місце в концертному житті, вийти за межі «малих залів», завоювати широку масову аудиторію».

Олександр Гоноболін
Саме за таким принципом створювали 1991 року свій ансамбль заслужений артист України Олександр Гоноболін та артист Олександр Дрель. В календарному розумінні термін невеликий, але за цей час їх репертуар став досить широким, бо вони працюють серйозно, грунтовно, повністю піддаючись творчому процесові. Два музиканти ведуть музичний діалог у розмаїтій звуковій градації, в розвитку думки композитора, розкритті характеру творів, різних за тематикою, сюжетною наповненістю, особливостями композиції, стилю, і завжди їхнє виконання — одухотворене, проходить буквально на одному диханні.
Олександр Гоноболін закінчив Київську консерваторію по класу скрипки (професор О. Пархоменко) 1978 року. Протягом п’яти років був солістом Херсонської філармонії та солістом камерного оркестру «Гілея». Затим у Миколаївській концертній організації впевнено став за пульт камерного оркестру. Творчість його була настільки насиченою, об’ємною і цікавою в розумінні та втіленні музичних творів, що його хист не міг залишитись непоміченим: музикантові було присвоєно звання заслуженого артиста України. Нині він соліст Херсонської філармонії, активно займається ансамблевим мистецтвом і композиторською діяльністю. Пише талановиту музику до вистав обласного театру ляльок.
Олександр Дрель поки що не удостоєний почесного звання. Проте ця обставина аж ніяк не притлумлює високого ступеня його обдарованості й виконавської майстерності. Закінчив два факультети Харківської консерваторії, отримавши три спеціальності: соліста-піаніста, педагога по класу фортепіано, диригента хору. Відтоді — ось уже понад 25 років — нелегкий шлях педагога в Херсонському музичному училищі, з них 20 очолює фортепіанний відділ. І весь цей час органічно поєднує педагогічну роботу з концертною діяльністю. Він прекрасно володіє також старовинним інструментом — клавесином, виступає як артист філармонії, а при необхідності професійно диригує симфонічним оркестром музичного училища.
Можна тільки уявити, скільки зусиль, скільки копіткої праці покладено нашими героями на опанування трьома різними спеціальностями, кожна з яких потребує постійної напруги душевних сил і повної творчої самовіддачі.
Артистична зрілість дозволяє їм виконувати як твори старовинної музики, так і світову музичну класику: Баха, Моцарта, Бетховена, Шоссона, Віталі, Венявського. Де Фалья, Крейслера, Сібеліуса, Шостаковича. В їх спільному репертуарі понад 50 творів. Найулюбленіший з композиторів — Моцарт, бо ж, як вони відзначають, сонати його пройняті світлом, особливою любов’ю до життя, чистотою, трепетністю прекрасних людських почуттів.
А найтруднішими для виконання вважають взірці сонат для скрипки та фортепіано — твори Бетховена, Брамса, Франка. І дійсно, виконання їх неможливе без високої технічної майстерності, інтелектуального та емоційного багатства натур. На щастя, обидва митці усе це мають.
Їм хочеться грати всю видатну ансамблеву музику, продовжуючи кращі традиції, і в тому числі «найпрекраснішого тріо в світі» за участіо Оборіна, Ойстраха та Кнушевицького. Бажання цілком закономірне — це та мистецька висота, той ступінь професійної досконалості, до якого необхідно йти все життя.
Олександр Гоноболін та Олександр Дрель мріють, щоб кожний їх виступ був святом музики, святом і для слухачів, і для них. Це не означає, що вони завжди задоволені собою, своїм мистецьким надбанням. Відчуття, що можна було б зіграти краще, — завжди з ними, і воно слугує фундаментом творчих пошуків. Про цю особливість творчих індивідуальностей вичерпно сказав Євген Світланов: «Тільки у невтомному пошуку й приходить істинно художнє осягнення музичних стилей всіх часів і епох, народжується почуття сучасності, а разом з тим і образ кожного твору як явища творчо переконливого, вражаючого своєю правдивістю».
Любителі музики — учні загальноосвітніх і спеціальних навчальних закладів, трудівники промисловості і сільського господарства області знають і люблять ансамбль, бо ж артисти дуже часто самі організовують виступи як в аудиторіях міста, так і в районах Херсонщини. На всіх сценах грають з однаковим задоволенням, майстерністю, артистизмом, адже мета їх творчості — самовіддача. Вони відповідально виконують свою просвітительську місію, пропагуючи зразки високого мистецтва.
На жаль, керівництво філармонії не цінує достатньою мірою ансамбль, цей самоцвіт нашого краю, не дбає про його популяризацію, в тому числі й про рекламу, гідну високого рівня їх мистецтва. Недостатньо, на мою думку, цікавляться творчістю ансамблю і такі впливові засоби масової інформації, як радіо і телебачення. А скільки художніх передач, цікавих і хвилюючих, можна було б створити в безмежному ефірі для багатотисячної аудиторії, аби бажання фахівців…
Тим часом виступи ансамблю не обмежуються географією області. В 1993 році музиканти побували з концертами в Одесі, Чернівцях, Івано-Франківську. На початку торішнього листопада успішно пройшли їх гастролі в столиці України.
У позаминулому році ансамбль вперше виїхав за кордон по лінії культурних зв’язків міст-побратимів Нової Каховки і Сент-Етьєн (Франція). Ця гастрольна подорож була зігріта особливим теплом спілкування з жителями Нормандії. Вони з насолодою, творчою наснагою грали для дуже чутливих, емоційних слухачів і знавців музичного мистецтва. Оплески звучали, як музика, — динамічно, бурхливо, не стихаючи впродовж 10-15 хвилин.
Визнання і успіх херсонців не забулися, тому зовсім недавно їх знову запросили до Франції. Запросили на більш солідний термін концертної діяльності — місячний. З захопленням зустрічали їх слухачі в Руанській консерваторії, концертних залах Сент-Етьєна, Сент-Ніколая, Меніл-Енара, Гавра, Парижа. Високо була оцінена і змістовність репертуару, і глибина, динамічність ансамблевого звучання, і художня якість виконання концертної програми. У пам’яті артистів залишились переповнені зали, осяяні радістю обличчя, зливи оплесків, море квітів, захоплені відгуки преси… Їх переповнювало почуття щастя, справжнього свята.
Можливості музичної палітри не мають меж, тому не має меж і творчий пошук ансамблю — свого репертуару, зіграності, тембральної краси звучання, краси, яка зможе підкорити нових і нових слухачів.
Побажаймо ж музикантам, аби дух пошуку не залишав їх.
…Галасу не треба, а ось успіх — хай буде завжди.

Л. Чепеленко.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

ВНИМАНИЕ!
По вопросу приобретения нот, сборников, заказа аранжировок и тому подобное пишите Александру Чарльзовичу Гоноболину на почту: gonobolin@meta.ua

ПОДПИСАТЬСЯ
на рассылку новостей

Введите Ваш email:

Презентация
.