І знову свято

Наддніпрянська правда, 5 червня 1993 р.

Театр ляльок

І знову свято

Нещодавно віддзвеніли «Кришталеві вітрила» — Міжнародний фестиваль театрів ляльок, в якому успішно виступив і Херсонський театр. Це було справжнє мистецьке свято. Але свято поняття багатомірне і багатогранне — це й свято душі, і радість буття, і колосальний емоційний заряд відчуття навколишнього світу, можливість художнього відтворення і бачення щохвилинних змін життя, це і творчий пошук…
Нова прем’єра театру «Цирк Шардам» за мотивами п’єси Даниїла Хармса (Д. Ю. Ювачова) — істинний пошук театру, його головного режисера-постановника і художника-постановника в одній особі Бориса Чуприни.
Д. Хармс — новатор в поезії, драматургії. Його творчість — яскрава сторінка в історії російської літератури, її авангардистської стежини. Девіз його творчості: «писати завжди з інтересом і дивитись на писання як на свято». Режисер сміливо взявся втілити драматургію в театральне видовище саме за цим принципом. У виставі є і парад-алле циркової програми за участю всіх виконавців, і професійно відточені акробатичні номери, жонглювання (артист М. Червоний), клоунада в живому плані: мистецтво лялькового театру (поетичний повітряний танок балерини), виконання славнозвісного «Степу» з використанням люмінесцентних ефектів, дресування тварин продемонстровано артистами С. Драпіковською, В. Драпіковським, М. Коваль, У. Дрижак.
Синтез ляльки і живого плану — органічний. В основі всіх подій, конфліктних ситуацій між директором цирку (артист Л. Нестерьонок), мандрівним персонажем творів Д. Хармса Вертуновим (артист С. Жук), перипетії й стосунки їх з дресирувальницею Матільдою Дердідас (артистка У. Дрижак), клоуном (артист О. Яковлев). Всі вони знаходять творчий контакт один з одним й водночас контакт живий, безпосередній — з глядачем. Їх сценічна дія безпосередня, щира, вона заохочує до гри співучасників по той бік рампи.
Задоволення і радість, взаємна довіра панує в залі. Хіба це не прикмета свята?..
Разом з тим хотілося б побажати артистам А. Нестеренку. С. Жуку. О. Яковлеву чіткіше і яскравіше використовувати жанр: елементи баляндрасів, балагану, гротеску, шукати більш виразні засоби пластичного малюнка у розкритті суті образів, їх народного характеру і блискавичного гумору, знаходити багатозначність у діалогах, влучно підкреслювати алогізм тексту там, де потрібно. Адже гіпербола, гротеск, невгамовна життєрадісність, інтелектуальність і алогічність — характерні риси творчості Д. Хармса. Вони закладені в режисерському задумі і сценічній інтерпретації його, вони притаманні цирковому мистецтву.
Не вистачає гри, обігрування абсурдних ситуацій в сцені затоплення. Метафоричний характер спектаклю і ролі найкраще відчуває і втілює У. Дрижак. Її Матільда — жива дерев’яна лялька з точними, запрограмованими рухами, володіє віршем, ритмом, музикальністю, досить пластична. Вона несе інтонацію людяності, віри в добро через усю виставу.
У спектаклі багато музики. Звучить вона то контрапунктом, то ілюстративно в талановитій імпровізації мелодій 20—30-х років, в мотивах з нюансами лірики, скоморошинки, фантасмагорії. Аромат поезії Хармса відчувається в наспівах віршів «Летять по небу кульки», «Нещасна кішка», введених режисером у виставу.
Музика заслуженого артиста України О. Гоноболіна в стилі часу театрального видовища. Чудодійство її, як і п’єси, збуджує фантазію, активізує уяву, викликає одухотвореність. Велика її заслуга в успіху спектаклю.
Кажуть, що режисер — це художник у творчій співдружності з акторами. Дійсно, це так. Але він і художник, який використовує всі компоненти театрального мистецтва для розкриття надзавдання і образу вистави. Один з них — художнє оформлення.
У рецензованому доробку — ідеальний варіант співдружності. Борис Чуприна і режисер-постановник, і художник прем’єри «Цирк Шардам». Це не просто його бажання реалізувати свої творчі можливості в декоративному мистецтві, мистецтві костюма — це бажання найточніше і найвиразніше втілити задум свій і автора п’єси. Даний експеримент свідчить і про обдарованість, і про потенціал подальших творчих пошуків молодого митця.
Декорація створює атмосферу спектаклю — повітря і простір, в якому діють актори. А діють вони на цирковій арені, яку утворюють, вдало вкомпоновані у тло футуристичного задника циркові драбини. Засоби художньої виразності — мотиви кубізму, конструктивізму — не самоціль, вони віддають данину часу й самобутності творчості Д.Хармса.
Повітря, яскрава світлова і колірна гама, насиченість барв в костюмах створюють образ театрального видовища, чудового свята. В нього органічно вливається хореографія — балетна група театру (балетмейстер О.Ковалевська), яка підсилює темпоритм спектаклю. Молодість, краса, чарівність і гармонія, а коли треба за жанром і екстравагантність, гротеск заворожують глядача.
Захоплення викликає яскравий сплав фантазії і реального життя. Діти й дорослі виходять з театру з очима, сяючими радістю і щастям. Казка, видовище, сміх завжди потрібні людям. Король сцени і екрана Ігор Ільїнський говорив, що сміх утверджує добро і правду. А вони так потрібні нам сьогодні.
Прем’єра театру — заклик до доброти.

Людмила Чепеленко, театрознавець.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

ВНИМАНИЕ!
По вопросу приобретения нот, сборников, заказа аранжировок и тому подобное пишите Александру Чарльзовичу Гоноболину на почту: gonobolin@meta.ua

ПОДПИСАТЬСЯ
на рассылку новостей

Введите Ваш email:

Презентация
.